Крістоф Крагтен та YouTube у Німеччині: за лаштунками цифрової сцени

Для німецького онлайн-відео Крістоф Крагтен (Christoph Krachten) – людина перехідної епохи. Він перейшов у світ медіа з аналогового телебачення, пережив зліт великих YouTube-мереж і став свідком того, як платформа трансформувалася від експерименту до індустрії зі своїми жорсткими правилами. Саме цей досвід – від телестудій до алгоритмів – пояснює, чому діяч водночас асоціюється і з успіхом YouTube у Німеччині, і з його найгучнішою критикою. Далі на berlinfuture.

Цікаво, що з Берліном Крістоф пов’язаний не менш тісно, ніж з YouTube. У районі Берлін-Веддінг (Berlin-Wedding) є бар Крістофа Крагтена, а сам він дедалі частіше з’являється як публічний коментатор змін у цифрових медіа. Втім, історія цього ютубера почалася не в епоху інфлюенсерів. Щоб зрозуміти, чому його голос має велику вагу у дискусіях про YouTube, доведеться повернутися на кілька десятиліть назад.

Про те, як працювали перші YouTube-мережі

Для більшості користувачів YouTube – це екран і кнопка “підписатися”. Для Крагтена – система, яку він вивчав зсередини задовго до того, як платформа стала масовою. Поки нове покоління відкривало для себе онлайн-зірок, він вже працював над тим, як саме зірки з’являються, ростуть і зникають. Саме цей досвід згодом привів Крістофа до створення однієї з перших великих мереж для ютуберів у Німеччині – Mediakraft Networks, яка задала правила гри для локального ринку. Але з часом роль Крагтена почала змінюватися.

Він відмовився бути тільки продюсером форматів і дедалі частіше почав публічно критикувати платформу. Участь в ініціативі Fairtube Крістоф пояснював реакцією на системні проблеми YouTube. А їх набралося чимало: залежність авторів від алгоритмів Google, непрозорі правила монетизації, відсутність реального діалогу між платформою та креаторами. До процесу долучилася й профспілка IG Metall, що зробило Fairtube першою спробою організувати ютуберів за профспілковим принципом. Для багатьох така позиція викликала неабиякий подив, адже діяч, який допомагала будувати індустрію, раптом почав відкрито критикувати її механізми.

Про те, як стартував Крістоф Крагтен

Крагтен, який народився у 1963 році, увійшов у світ медіа ще в епоху аналогового телебачення. Вивчав економіку та педагогіку у Кельнському університеті (Universität zu Köln) потім пішов працювати до WDR (Westdeutscher Rundfunk). Хлопець без зв’язків і статусу, “з водійськими правами та атестатом” – як сам пізніше жартував. Починав із радіо, потім швидко приєднався до медіапрофспілки VRFF і вже у 1990-х роках опинився у центрі телевізійного виробництва. Працював над програмами “Schreinemakers Live” та “Parlazzo”. Тоді телебачення гарантувало стабільні гроші, в інтерв’ю Крістоф Крагтен згадував, що отримував до 4000 німецьких марок на тиждень.

Втім, наприкінці 1990-х років телевізійна буденність почала його втомлювати. Крагтен не приховував, що значна частина тодішнього ефіру здавалася йому порожньою та механічною. Вихід побачив не в іншому телеканалі, а в Інтернеті. У 2006 році Крістоф запустив онлайн токшоу “Clixoom” – спочатку як незалежний сайт із власною моделлю реклами. Згодом проєкт “перебрався” на YouTube, де формат інтерв’ю з відомими й маловідомими гостями швидко набрав популярності. Саме там поруч із Крагтеном почали з’являтися перші зірки платформи, зокрема Саймон Дезу (Simon Desue). А “Clixoom” поступово перетворився з експерименту на повноцінний медіабренд.

Кар’єра Крістофа Крагтена

Навіть дрібні деталі цього періоду життя ютубера стали частиною його публічного образу. Картата сорочка, яку Крістоф часто одягав у перших випусках, не планувалася як бренд. Це сформувалося випадково – як жарт і збіг обставин, але згодом стала одяг став впізнаваним складником образу. Поступово формувався і його шлях: від телерепортера – до одного з діячів, які найкраще знають, як працює YouTube, і чому ця система водночас приваблює та розчаровує тих, хто у ній працює.

Кар’єра розвивалася стрімко. Проєкт Mediakraft Networks, заснований Крістофом Крагтеном у 2010 році, спочатку планувався як інструмент зростання для авторів та платформи. Модель запозичив у США: великі мережі беруть під опіку YouTube-канали, допомагають із виробництвом, маркетингом і монетизацією, натомість отримуючи частку доходів. У німецьких реаліях це спрацювало швидко. Mediakraft за кілька років перетворився на компанію зі штатом майже 150 співробітників і став одним із найвпливовіших гравців локального YouTube-ринку. Саме у цей час широке визнання отримали комедійні канали Die Lochis, Y-Titty та ApeCrime.

Боротьба ютуберів за правила гри

Але успіх Крістофа мав й інший бік медалі. Чим професійнішим ставав вебвідеоринок, тим помітнішою була його комерціалізація. Рекламні доходи почали коливатися, і дедалі більше ютуберів зверталися до продакт-плейсменту як до стабільного джерела заробітку. У 2014 році, за повідомленнями медіа, комедійне тріо Y-Titty могло отримати близько 50 000 євро за одну інтеграцію. Навколо таких кейсів виникали дискусії й звинувачення, які власник Mediakraft публічно заперечував. Водночас напруга між мережею та частиною авторів зростала: зірки YouTube стали залишати компанію, скаржачись на жорсткі контракти, нестачу підтримки та втрату контролю над власним контентом.

У 2014 році Крістоф Крагтен покинув Mediakraft, залишившись акціонером. Але фактично завершив для себе цю сторінку професійної діяльності. Після цього відійшов від індустріальних тем і переформатував власний канал у бік науково-популярного контенту. Його дедалі більше цікавили питання, які виходили за межі платформи: кліматичні зміни, електромобільність, вплив технологій на суспільство. Не забув і про феномен так званих “розгніваних білих чоловіків” і радикалізації онлайн-дискусій. У 2014 році канал Clixoom перейменував на Science and Future, що стало яскравим свідченням зміни пріоритетів.

YouTube, книги та офлайн-події

Паралельно цей ютубер зберігав активність на публіці. У 2012 році він вів церемонію вручення “German Web Video Award”, у 2013 році опублікував свою першу книгу “YouTube: Розваги та успіх з онлайн-відео” (YouTube: Unterhaltung und Erfolg mit Online-Video), присвячену механіці платформи. Згодом з’явилися й інші книжки – про космічні подорожі та Tesla, що лише підкреслювало відмову Крістофа від класичного медіабізнесу на користь цікавішої для нього теми технологій і майбутнього.

Але Крагтен захоплювався не лише життям онлайн. Він став одним з організаторів VideoDays – великого заходу для ютуберів, який відбувався паралельно з виставкою “Gamescom” у Кельні. Та попри популярність серед фанатів і креаторів, VideoDays припинив діяльність у 2017 році. Дослідники відзначали, що це стало яскравим прикладом того, як швидко змінюється цифрова екосистема.

Голоси німецьких ютуберів

Найбільшу популярність у Німеччині Крагтен здобув у 2019 році, коли передав тодішній федеральній міністерці юстиції Катаріні Барлі (Katarina Barley) онлайн-петицію “Наука — найкраща петиція” (Wissenschaft ist die beste Petition). Документ підписали 4,7 мільйона користувачів. Петиція доводила, що люди на YouTube готові не лише слухати жарти та розважатися, а й вести корисні бесіди про науку та майбутнє. Величезна кількість підписів підтвердила, що випуски цікавлять не окремих людей, а велику спільноту, яка довіряє тим, кого дивиться та слухає.

Для багатьох креаторів це був момент гордості, оскільки їхній голос дійсно почули й оцінили. Для Крістофа ж ця петиція стала дуже особистою історією. Адже він поділився не лише тим, у що вірив, бо розповідав про науку чесно й зрозуміло, а й намагався добитися справедливості для всіх. Це стало моментом, коли світ онлайн поєднався з реальністю. І чимало прихильників каналу зрозуміли: те, що стартувало як скромне відео на YouTube, здатне впливати на різні ситуації в усьому суспільстві.

Крістоф Крагтен і Fairtube: захист прав ютуберів

У 2021 році Крагтен приєднався до ініціативи Fairtube, створеної спільно з профспілкою IG Metall, але вже як представник інтересів креаторів. Йшлося про претензії ютуберів і креаторів, бо багато авторів на YouTube відчували себе беззахисними: відео могли видалити, канал – заблокувати, монетизацію – вимкнути, а пояснень часто не давали або вони були автоматичними. Приєднавшись до Fairtube, Крістоф Крагтен фактично підтримав ідею про те, що креатори мають право на свій голос, захист і зрозумілі всім правила. Цей вчинок став випадком, коли онлайн-активність зумовила реальні зміни.

Того ж року канал Крагтена знову змінив назву на Thanks4Giving. А у 2024 році Крістоф випустив новий проєкт, присвячений темі електромобільності. Ютубер і надалі продовжував поєднувати кілька ролей: член Комісії з питань ЗМІ Німецької єпископської конференції (Medienkommission der Deutschen Bischofskonferenz),учасник численних публічних дебатів про майбутнє платформ та власник бару у Берліні. Кар’єра, яка починалася з телестудій та YouTube-експериментів, поступово привела талановитого Крістофа Крагтена до ролі спостерігача та критика системи, у створенні якої він сам брав безпосередню участь.

За лаштунками успіху YouTube

Для багатьох німецьких ютуберів Крістоф Крагтен став не тільки куратором, а й символом того, що цифрова сцена може мати власні правила та структуру. Досвід роботи з платформами та медіамережами дав йому унікальне розуміння того, як алгоритми та монетизація впливають на кар’єри авторів. Крістоф не лише консультував нових креаторів, допомагав їм уникати типових помилок і створювати контент, який подобався глядачам і стабільно приносив дохід. А й активно популяризував ідею, що ютубер – це не хобі, а професія, яка потребує стратегічного мислення, знань про ринок і розуміння юридичних аспектів роботи з платформою. Саме ця позиція дозволила Крагтену залишатися у центрі медіаіндустрії, отримувати доступ до нових проєктів і водночас формувати власний бренд експерта та критика платформ.

Джерела: