1 квітня 1881 року, Берлін став першим містом Німеччини, яке отримало місцеву телефонну мережу. Спочатку в ній було лише 48 учасників, з’єднання яких відбувалося в ручному режимі за допомогою проводів зі штекерами. Але вже зовсім скоро рахунок абонентів вестиметься на десятки тисяч. Більш докладно про появу телефону в Берліні читайте на berlinfuture.eu.

Графік роботи телефона

Той факт, що телефон зміг закріпитися в Німеччині через кілька років після того, як його вперше використав Грем Белл у 1876 році, став реальністю, головно, завдяки генеральному начальнику пошти Генріху фон Стефану. Він був певен, що «кожен громадянин повинен мати свій телефон». Він не повинен бути безоплатним, але повинен бути націоналізованим. Але водночас не можна сказати, що берлінці відчайдушно чекали на появу в їхніх оселях телефону. Навпаки, приватні особи не були серед перших власників телефонів. І це не дивно, адже влада теж не була в захваті від нової технології. Піонерами телефонізації були газети, банки та великі магазини. «Шаріте» була першою лікарнею, яка обзавелася телефоном, але лише в 1889 році.

Посібник з експлуатації був наданий ще в 1881 році. У ньому йшлося, що телефонувати можна було з «8 ранку до 11 вечора». Також було звернуто увагу на дбайливе використання мови: «Для хорошого спілкування не потрібно говорити дуже голосно, але пристрій вимагає говорити чітко та не надто повільно». І нарешті, учасників поінформували про те, що вони повинні зробити, коли не користуються апаратом. У стані сплячого режиму слухавка телефону мала висіти, тому що тільки за цієї умови міг спрацювати дзвінок виклику.

Перша Телефонна книга

Слідом за телефоном у Берліні з’явилася і перша Телефонна книга, яка була видана в столиці в липні 1881 року. Це було перше видання такого роду в Німеччині. Усього в тонкому томі було 185 записів. За допомогою гарячої лінії відтепер можна було зв’язатися з компаніями, установами, редакціями газет і Берлінською фондовою біржею. До кінця року число телефонних абонентів зросло вже втричі, а в 1885 році воно перевищило 4 тис.

Дарма, що винахід телефону сягає давніх часів, масове використання технології та розгалужена мережа прусського мегаполіса були, здавалося, ще довгими. Але далі все сталося дуже швидко й до 1900 року телефон став частиною повсякденного життя багатьох берлінців.

У наш час телефонна книга зникла з нашого життя. Багато хто, уже навіть, не реєструє стаціонарний зв’язок. Смартфон всюдисущий. За допомогою смартпристроїв можна робити все, що можливо, телефонні дзвінки — лише один із багатьох варіантів. Також немає надійного довідника номерів. Хоча ви можете шукати номер телефону в Інтернеті, ви, швидше за все, знайдете когось у соціальних мережах, ніж у цифровій версії старого доброго фоліанта.

Золотий стандарт

Та стара Телефонна книга була золотим стандартом. Іншого способу знайти когось не було. Зараз Музей зв’язку зацифрував 48 видань Берлінської телефонної книги періоду між 1881 і 1902 роками. Ці історичні документи доступні для повного пошуку онлайн.

Там відкривається справжній скарб. Ви можете переглядати пожовклі фоліанти, і вздовж номерів і назв постає яскрава картина старого Берліна. Перший запис у першій телефонній книзі — Палата представників. Leipziger Straße 75. Телефон: 95. Ну, це й не дивно. Але на цій же сторінці ви також можете знайти торговця вугіллям і металом Едуарда Арнхолда. Номер 308. Навіщо старому Арнхольду знадобився телефон? Питання риторичне.

Багато таких питань дрімають у старих телефонних книгах. Але не варто намагатися кудись дзвонити, вказані телефони зняті з обліку, а люди створили профілі на Facebook і Xing.