Історія архітектури Берліна була б неповною, якби там не було розповіді про Євангелістську церкву Св. Марії (Marienkirche). Це, до речі, найстаріша будівля міста та одна з 6-ти найстаріших середньовічних споруд в історичному центрі столиці Німеччини. А тому детальніше про цей храм розповість видання berlinfuture.eu.
Будівництво та реконструкції протягом століть
Перша згадка про церкву Св. Марії відноситься до 3 січня 1292 р. В той же час за даними істориків його будівництво відбулося раніше, а саме в 1270 р. Вона розташована в берлінському районі Мітте, поряд із давньою парафіяльною церквою Святого Миколая.
Фундамент церкви звели з каменю. А власне стіни з червоної цегли. Стиль будівлі – бранденбурзька цегляна готика. Шпиль будови зроблений з рюдерсдофського вапняку і має висоту 48 метрів. Пожежа, яка сталася в період між 1663 та 1666 рр., змусила реконструювати храм в стилі бароко. Це сталося після 1666 р. Керував роботами з відновлення храму Михайло Матіас Смідс.
Через сто років завдяки проєкту Карла Ґоттхарда Лангханса (до речі, це архітектор Бранденбурзьких воріт) вежа церкви отримала неоготичний шпиль. Також тут з’явився відкритий ліхтар з неоготичними та екзотичними стилістичними елементами.
Наступна реставрація церкви відбулася вже за 200 років. В 1893-1895 рр. Герман Бланкенштейн, крім модернізації церкви, здійснив і її перепланування.
Друга світова війна завдала численних збитків храму. Але йому пощастило, адже влада НДР (Німецької Демократичної Республіки – частини Німеччини, яка була окупована радянськими військами) відреставрувала церкву разом з усією площею Александерплац та її околицями. Зокрема, вхідні портали до храму були виготовлені берлінським ковалем та скульптором Ахімом Кюном. На них було зображено символ хреста.
Війна та післявоєнні зміни міста призвели до реконструкції центру Берліна в 60-х роках. Якщо до 1945 р. Марієнкірхе перебувала в щільно забудованому історичному центрі міста, то тепер це самотня будівля на відкритому просторі, яка оточена новими багатоповерхівками й телевізійною вежею. Знищення старих будинків, що були навколо призвело до того, що тепер Марієнкірхе в цьому районі є єдиним видимим нагадуванням про те, що тут був історичний центр міста. Тим більше, що будівля церкви стоїть на первісній висоті середньовічного рівня землі. Різницю в 1,5 м можна помітити лише, якщо порівняти вхід до храму та сміттєзвалища часів НДР.
Використання храму
Так сталося, що в 1938 р. протестанти Берліна передали Ніколайкірхе, або іншими словами церкву святого Миколая, місту Берліну. Після війни вона залишилася однією з церков, яка не була закрита і була не сильно зруйнована, а отже, нею можна було користуватися віруючим. Цей храм використовувався євангелістами. Крім власне богослужінь для всіх, тут проводилися університетські богослужіння, екуменічні служби і концерти церковної музики. Важливу роль відіграє гра на органі та біблійні читання, які традиційно відбуваються перед Різдвом. Також Марієнкірхе є місцем зустрічей, зборів, спілкування. Тут діє їдальня для бездомних, організовують виставки, концерти.
Архітектура
Якщо говорити про будівлю церкви, то це тринавна зальна церква. Тут присутні однонавні хори, добре збережене зірчасте склепіння, крипта з двоярусною каплицею. Нава має вісім зв’язаних стовпів без орнаменту.
Цікаву історію спорудження та реконструкції має і церковна вежа. Її почали зводити на початку XV ст. після руйнування попередньої. Матеріалами для будівництва по краях ззовні були камінь та вапняк Рюдесдорф, а всередині – цегла. Вежа була збудована на відстані 2-х метрів від храму, а потім з’єднана з ним. Відкоси вікон також зроблені з вапняку та цегли. Середньовічний західний портал вежі був замінений неоготичним в ХІХ ст., а потім ще раз після Другої світової війни.
Церква має 5 дзвонів. Головний вівтар створено в 1762 р. Андреасом Крюгером в стилі бароко. Вівтар відокремлює його від решток хору, а тому його можна використовувати, як ризницю. Він прикрашений картинами: молитва Ісуса на Оливній горі, сцена, де Фома вкладає пальці в рану Ісуса Христа і зображення Зняття з Хреста лежачого Салватора, якому поклоняються ангели.
Біля вівтаря знаходиться готична купіль виготовлена з бронзи в 1437 р. Вона має вигляд круглої чаші поряд з якою сидять дракони. А вверх чаші прикрашений зображення 16 святих та латинським написом.
Також архітектурні особливості церкви підкреслює алебастрова кафедра 1702-1703 рр. Вона стоїть біля двох ангелів і прикріплена до 4-х мармурових колон. Поряд є спіральні сходи, щоб піднятися наверх для виголошення проповіді.
Органна консоль
Орган храму був створений в період 1720-1722 рр. Автором був Йоахім Вагнер (це не той Вагнер, який написав «Політ валькірій» та інші музичні твори в ХІХ ст.). Відкриття відбулося в 1723 р. Пізніше інструмент удосконалювали. Зокрема, в 1800 р. було замінено 1400 з 2556 органних трубок. В наступні роки продовжувалися зміни, які сприяли відновленню діапазону звуку, було збільшено кількість голосів до 57 і встановлено конусні затвори з трубчастою пневматикою. Даний орган вважається найкрасивішим в Берліні. Друга світова війна не пошкодила його, а після її завершення майстри замінили деякі деталі органу, що сприяло наближенню його звучання до барокового. В 1957, 1970 і 1985 роках продовжувались зміни, які наблизили орган до оригінального звучання.
Художня колекція церкви Марієнкірхе
Однією з найбільш цінних художніх зображень церкви є фреска «Танець смерті». Вона має довжину 22,6 метра і висоту 2 метри. На ній зображено ритмічні танцювальні рухи духівництва та представників влади, які йдуть поряд з фігурою смерті. Схожі картини були створені в Гамбурзі та Любеку. За деякими даними, фреска створена після епідемії чуми 1484 р. В центрі фрески зображена сцена розп’яття. Також є текст вірша, який говорить про страждання та прохання відстрочити смерть. Науковці говорять, що зображення має францисканське походження, а тому вони вважають, що саме францисканці були художниками, які створили цю фреску. Тим більше, що в цей період проводилися будівельні роботи в Сірому монастирі францисканців.
Для того, щоб реконструювати цю фреску, створено проєкт, який дозволяє купувати ваучери, які можна обміняти на мозаїчні камінці. Кожен охочий може визначити, яку саме частину фрески він бажає відновити своїм камінцем. Для зручності всі кольорові поля позначені цифрами. Вартість камінця 2,5 євро. Година роботи реставратора коштує 15 камінців. Можна пожертвувати і більшу суму.
Також церква є місцем, де зібрано численні предмети мистецтва з Миколаївської церкви та монастиря францисканців. Це зокрема, 250 творів мистецтва 15-19 століть, а також цінна бібліотека настоятеля.
В Марієнкірхе відбулася реставрація картини 15 ст. «Єзекіїль у Долині мертвих» Міхаеля Рібештайна А тому тепер всі присутні можуть її побачити. Ще однією цінною картиною храму є зображення Мадонни в захисному плащі в арці за органом. Також тут відбулася реставрація епітафія родини Бланкенфельде – «Оплакування Христа» та вівтаря сільської церкви Альт-Штралау.
