Понеділок, 27 Травня, 2024

Юнгфернбрюкке – Дівочий міст

Знаєте, який міст в Берліні можна назвати найстарішим і найінноваційнішим на кінець XVІІ ст.? Отож бо і воно, що місто таке велике і настільки просякнуте історією та ідеями, що ми губимося в цьому мереживі фактів, подій та явищ, і не завжди готові швидко відповісти на просте питання. А тому детальніше про найстаріший міст Берліна, який в свій час був ноу-хау для міста, розповість видання berlinfuture.

Коротка інформація про міст

Найстарішим мостом німецької столиці є Юнгфернбрюкке. Він розташований в районі Мітте. Це один з 9 підйомних мостів, що розташовані на річці Шпрее та шлюзовому каналі, або Шлойзенграбен. Що таке шлюзовий канал? Це частина ділянки річки, яка оминає дамбу. Таким каналом може бути і ділянка річки біля електростанції. Зокрема, такі канали будували в період XVI-ХІХ ст. в існуючих старих або бічних рукавах русла річки, якщо в основному рукаві знаходились пливучі водяні млини чи Мюлендаммени (гідротехнічні споруди, що пов’язані з млинами). Цей міст з’єднує вулиці Фрідріхсграхт і Обервассерштрассе. Його розміри незначні: найбільший проліт – 8,7 м, ширина – 4,5 м, загальна довжина – 28,0 м. На сьогодні – це одне з популярних місць для відвідування туристами.

Історія будівництва

Попередника Юнгфернбрюкке було збудовано в далекому 1688 р. (а за іншими даними 1689 р.) за часів курфюрста Фрідріха ІІІ. В ті часи технології ще були примітивними, а тому перший міст в цьому місці виглядав, як дерев’яна переправа, де середня частина була припіднята для проходу кораблів. Історик того часу Фрідріха Ніколай писав, що конструктором мосту був Мартін Грюнберг. Міст тоді отримав назву Spreegassenbrücke. Так він називався завдяки сусідній вулиці. А ще його згадували в історичних документах як Юнгфернбрюкке (пол. «Міст Дів»). Остання вперше була використана в 1690 р. А за іншими даними лише в 1748 р. Загалом тут більше питань, ніж відповідей.

Міст, чи то переправа, дозволив перетинати канал річки Шпрее між вулицями Фрідріхсграхт в районі Колін і Старою Лейпцигерштрассе у Фрідріхштадті. Це також з’єднало цю частину міста з Лейпцизькими воротами. В 1699 р. над Мюленграбеном було збудовано Кляйне Юнгфернбрюкке, і він отримав назву Великий Юнгфернбрюкке.

Протягом 1689-1893 рр. канал річки Шпрее був єдиним судноплавним маршрутом між Нижньою та Верхньою Шпрее. Так тривало до того часу, як було розширено канал Ландвер (його ще називають федеральний водний шлях у Берлін) в 1850 р. та збудовано шлюз Мюлендам.

В 1798 р. дерев’яна конструкція мосту була замінена на металеву. Проєкт, що отримав назву Oberhofbaurat, створив Фрідріх Крістіан Бехерер. Це дозволило піднімати міст за допомогою металевих ланцюгів, коліс, а отже, кораблі і далі проходили. Саме цей міст ми можемо бачити сьогодні.

Архітектор Фрідріх Крістіан Бехерер

Архітектор, будівельник, інженер, інспектор, викладач Берлінської будівельної академії народився в 1747 р. в Шпандау. Йому довелося навчатися в Потсдамі (біля Берліна) в Карла фон Гонтарда, де він і працював 20 років. Далі була робота будівельним інспектором, керівництво архітектурною школою при Академії, членство в раді директорів навчального закладу і загалом викладання будівництва до 1809 р. З 1810 р. Фрідріх Крістіан Бехерер працював керівником Берлінської будівельної ремісничої школи. Протягом життя йому доводилось збудувати не так багато, як іншим. Він, перш за все, був відомий, як вчитель, інженер і масон. З його будівельних проєктів варто відзначити споруду масонської ложі в Берліні, Німецький собор, манеж «Жандармського полку» на Ундер-ден-Лінден, Артилерійські казарми на Фрідріхштрассе, фондову біржу в Лустгартені, Гімназію Фрідріха Вільгельма на Фрідріхштрассе та кілька житлових будинків.

Міст в ХХ ст. та його ремонти

Почалося ХХ ст. і до мосту виникли нові вимоги, які змусили його реконструювати. А тому в 1937-1939 рр. русло річки Шпрее було поглиблено, шлюз Мюлендамм оновлено, а Юнгфернбрюкке отримав новий фундамент. Це також призвело до збільшення його довжини на 3 метри. За такої ситуації ланцюгова лебідка зупинилась, а механізм складання більше не діяв. Бічні частини, які складалися з шарнірів, замінили мостовою поверхнею із металевих балок та дерев’яних дощок. Було забрано канати з двох боків мосту та пандуси, які дозволяли на нього виїжджати. З’явилися сходи. З цього часу міст став пішохідним.

Наступні ремонти відбувалися в 1954, 1967, 1979 роках. Це дозволило зберегти історичні деталі цієї будівлі. Під час ремонту в 1998-1999 рр. всі частини мосту були зняті і повторно встановлені на місце. Будівельники оновили покриття з дерев’яних дощок та склепіння з пісковику Miltenberger Main. Це коштувало міській скарбниці 4,1 млн. марок. Але це було варте того, адже міст після цього став стійкішим та зберіг максимальну автентичність.

Архітектура мосту

Міст було спроєктовано на голландських моделях і він мав синусоїдальні обриси з двома арочними бічними отворами нерівної ширини між берегом і опорами мосту. Опори мосту зроблені з червоного пісковику Miltenberger Main, а центральна водопропускна труба підіймалася за допомогою простого механізму. Стовпи були з дерева. Також тут присутні тягові ланцюги, колеса, роликові конвеєри та противаги.

Походження назви

Про назву мосту Юнгфернбрюкке ходить багато чуток, легенд, історій. Згадаймо найбільш вірогідні.

В одній з них розповідається, що поряд з мостом була річкова баня для чоловіків, а тому дівчата були змушені очікувати на мосту, щоб дочекатися завершення їх купання.

Інша легенда. Назва походить від звичаю, який існував в часи будівництва мосту. За ним наречена мала перейти міст так, щоб дошки не скрипіли. Адже у випадку скрипу її невинність ставилася під сумнів (вони, правда, завжди скрипіли).

Існує версія, що назва має походження від історії вбивства молодої жінки на мосту чи біля нього через ревнощі суперниці.

Існує берлінська народна казка, яка говорить, що колись поряд з мостом, в маленькому будиночку жив гугенот герр Бланше (протестант з Франції), який мав кількох доньок. Вони багато працювали з тонкою білизною, прядивом, мереживом, шовковими панчохами. Їх знали як найкращих працівниць в цій сфері в місті. Кращим за їх професійні здібності був лише їх язик. Лише він мав ширшу репутацію. А тому всі, хто хотів почути останні плітки, йшли до цих дівчат. Міст через це називали пліткарським.

Наступна версія говорить, що міст отримав таку назву через найстаріший бордель Берліна, який був поряд. Дівчата стояли на мосту чи поряд і шукали клієнтів.

Також існує інформація про двох дівчат, які жили по сусідству в корчмі  «Französischer Hof». Саме вони пропонували свої товари (різноманітні дрібні аксесуари) на мосту. Берлінці називали дівчат покоївками.

Цікаві історії, пов’язані з мостом

В 1985 р. поштова служба НДР зобразила міст Юнгфернбрюкке на марці. Під час святкування 750-річчя Берліна в 1987 р. Юнгфернбрюкке знову був зображений на декоративних обкладинках, де його намалювали пером та тушшю.

З мостом пов’язані цікаві історії з життя учнів сусідньої школи. Адже кожен з них, запізнюючись на уроки, міг сказати, що міст піднято, і вчитель не міг перевірити, чи це так, чи ні.

Поряд з мостом Юнгфернбрюкке народився і виріс відомий німецький композитор і диригент Пауль Лінке.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.