Більшість людей переконані, що смарт-місто – це винахід цифрової епохи. Без креативних стартапів, мобільних додатків, датчиків і штучного інтелекту його просто не існує. Але головні правила такого міста з’явилися ще тоді, коли у квартирах не було навіть телевізорів, а слово “комп’ютер” майже ніхто не чув. Далі на berlinfuture.
Саме це найкраще демонструє Баугауз у Берліні. У різних районах столиці збереглися будинки, які колись були полігоном для ідей, що випередили свій час. Ці квартали й у XXI столітті вважають зразковими для комфортного життя. А сучасні архітектори дедалі частіше повертаються до принципів Баугаузу, поєднуючи їх із цифровими технологіями.
Про те як Баугауз змінив спосіб життя
Баугауз – німецька школа архітектури, дизайну та мистецтва, яка на початку XX століття започаткувала новий підхід до проєктування споруд і міського простору. Її засновник Вальтер Гропіус (Walter Gropius) вважав, що будинки мають розв’язувати повсякденні проблеми людей, а не демонструвати багатство власника. Саме тому архітектори почали відмовлятися від зайвого декору й зосередилися на тому, скільки світла потрапляє до кімнат, чи влаштовує власників планування житла. Так функціоналізм перетворився на соціальну реформу, яка змінила підхід до створення міських квартир.
Головні принципи Баугаузу:
- світло, повітря й сонце як основа комфортного помешкання;
- масштаб замість монументальності;
- максимум денного світла завдяки великим вікнам і грамотному плануванню приміщень;
- серійне будівництво, щоб якісне житло стало доступнішим;
- поєднання мистецтва, ремесла та промислового виробництва.
До появи Баугаузу у німецьких містах масово будували Mietskasernen – багатоповерхові орендні будинки з вузькими темними дворами, поганою вентиляцією та квартирами, де нерідко бракувало навіть окремих санвузлів. Архітектори Бруно Таут (Bruno Taut), Вальтер Гропіус (Walter Gropius) і Людвіг Міс ван дер Рое (Ludwig Mies van der Rohe) на виставці “Weissenhof” своїми проєктами довели, що доступне житло може бути світлим, просторим і функціональним. Ці рішення швидко стали вважати новим стандартом, а згодом взяли за основу проєктування сучасних районів німецької столиці.
Берлінські квартали – лабораторія модернізму
У 1920–1930-х роках Берлін перетворився на один із головних майданчиків, де перевіряли ідеї Баугаузу на практиці. Там не зводили показові будинки для виставок, а одразу шукали спосіб спроєктувати доступне, комфортне й безпечне житло для тисяч людей. Архітектори експериментували з плануванням, кольорами, озелененням і серійним будівництвом, доводячи, що навіть масове житло може бути якісним.
Результатом їхніх зусиль стали квартали, які згодом увійшли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО:
- Підковоподібний квартал (Hufeisensiedlung) у районі Брітц (Britz);
- Сіменсштадт (Siemensstadt);
- Біле місто (Weiße Stadt) у Райнікендорфі (Reinickendorf);
- житловий комплекс Карла Легієна (Wohnstadt Carl Legien) у Пренцлауер-Берзі (Prenzlauer Berg);
- Лісове селище Целендорф (Waldsiedlung Zehlendorf).
Кожен із них мав свої особливості. Архітектор Бруно Таут використав яскраві кольори, щоб схожі житлові будинки не виглядали одноманітними. Подбав і про зелені двори, які фактично стали продовженням житлового простору.
У комплексі Карла Легієна навіть звичайні робітники отримали квартири з балконами, деревами біля будинків і спільними пральнями, що на той час було царським дарунком. У XXI столітті ці райони не перетворилися на музей архітектури, там продовжують мешкати берлінці. Адже головною цінністю проєктів від самого початку був комфорт власників, а не зовнішній ефект.
Як функціоналізм перетворився на цифровий урбанізм?
Архітектори Баугаузу не могли уявити будинки з цифровими системами керування, але багато їхніх ідей легко впізнати у сучасному містобудуванні. Якщо у XX столітті головним завданням фахівців було забезпечити більше світла, повітря й зелені, то у XXI столітті цей перелік вимог поповнився енергоефективністю, автоматизацією та ощадливим використанням ресурсів.
Попри те, що сучасні спеціалісти почали використовувати зовсім інші матеріали й технології, головна мета Баугаузу залишилася незмінною – житло має бути затишним і зручним. Саме тому архітектори дедалі частіше говорять не про відмову від принципів Баугаузу, а про новий етап розвитку.
Як змінилися ідеї Баугаузу:
- паперові креслення – BIM і цифрове проєктування будівель;
- бетон і цегла – масове будівництво з деревини зі значно меншим вуглецевим слідом;
- природна вентиляція – інтелектуальні енергоефективні системи;
- типові квартири – smart home із цифровим керуванням освітленням, опаленням і безпекою;
- спільні двори – цифрові платформи для керування енергією та мобільністю.
Цю спадкоємність добре демонструє ініціатива “Новий європейський Баугауз” (New European Bauhaus), започаткована Європейською комісією. Вона поєднує архітектуру, екологію, технології та дизайн, фактично повертаючи до ідеї, яку сформулював Вальтер Гропіус.
Схожим шляхом розвивається й інноваційний парк “Міська технологічна республіка” (Urban Tech Republic) у Берліні, де компанії та дослідницькі центри працюють над рішеннями для енергоефективності, мобільності, будівельних матеріалів і цифрового управління містом. Змінилися тільки технології.
Квартал Шумагера – нове життя ідей Баугаузу
Найкраще зв’язок між ідеями Баугаузу та сучасною архітектурою демонструє квартал Шумагера (Schumacher Quartier) на території колишнього аеропорту Тегель (Tegel). Проєкт поєднав масове житлове будівництво, цифрові технології та принципи сталого розвитку, але в центрі уваги все одно залишається комфорт. Там використовували деревину як основний будівельний матеріал, впроваджували концепції 15-Minute City і Sponge City. А цифрова платформа FUTR HUB допомогла керувати енергоспоживанням, транспортом та міською інфраструктурою. Це не демонстраційний проєкт, а модель району для повсякденного життя.
Особливості кварталу Шумагера:
- 5000 квартир;
- майже 30 гектарів зелених просторів;
- школи, дитячі садки;
- спортивні заклади;
- веломаршрути та мобільні хаби;
- цифрова енергомережа з розподілом енергії.
Керівниця Tegel Projekt GmbH Гудрун Зак (Gudrun Sack) зазначила, що головна мета – зробити дерев’яні споруди масовими і доступними. За її словами, цифровізація стала “червоною ниткою”, яка об’єднала всі етапи: від проєктування до керування районом. Саме в цьому й простежується спадкоємність із Баугаузом: багато років тому архітектори шукали нові способи зробити якісне житло доступним, а у XXI столітті ті самі завдання вирішують за допомогою цифрових технологій.
Чому принципи Баугаузу залишаються актуальними?
Багато архітектурних напрямів стали символами своєї епохи, а от Баугауз і у 2020-х роках продовжує впливати на те, як проєктують міста. Його принципи не застаріли, бо ніколи не були прив’язані до конкретного матеріалу чи модного стилю. Так, скло поступилося енергоефективним фасадам, креслення – цифровим моделям, а бетон – деревині, але мета залишилася незмінною.
Саме тому історичні квартали Берліна не сприймаються як пам’ятки минулого, а сучасні смарт-райони не вважають революційними рішеннями. Вони пов’язані однією архітектурною логікою, у центрі якої – людина, її повсякденні потреби та якість міського простору. Баугауз у Берліні довів: вдала ідея ніколи не втрачає актуальності, тільки знаходить нові інструменти, щоб відповідати викликам свого часу.
Джерела:
- https://www.forbes.com/sites/danielscheffler/2025/09/17/explore-germanys-bauhaus-legacy-from-dessau-all-the-way-to-berlin/
- https://www.berliner-zeitung.de/article/zehlendorf-waldsiedlung-stadtentwicklung-welterbe-bruno-taut-wohnungsbau-von-weltrang-in-berlin-wie-die-quadratur-des-bauens-gelang-355536
- https://beyondberlin.substack.com/p/unesco-siedlungen-social-housing-berlin-modernism-neues-bauen
- https://www.tagesspiegel.de/kultur/visionen-fur-die-stadt-im-wandel-8439232.html
- https://www.architecturaldigest.com/gallery/alvar-aalto-le-corbusier-walter-gropius-berlin
- https://www.village.com.ua/village/business/news/363941-u-berlini-pokazali-proekt-laquo-vzirtsevogo-rozumnogo-kvartalu-raquo-bez-avto-y-z-energoefektivnimi-budinkami
- https://gallery101.com.ua/bauhaus/