У другій половині XX століття інформаційні технології почали відігравати ключову роль у науково-технічному та економічному розвитку Німеччини. Берлін як столиця та науковий центр став одним із перших міст, де формувалася системна ІТ-освіта. Потреба у фахівцях з інформатики та цифрових технологій стрімко зростала, і саме університети взяли на себе завдання створити нову освітню інфраструктуру. Далі на berlinfuture.eu.
У цьому процесі визначну роль відіграв Вольфганг Кой (Wolfgang Coy) – професор Гумбольдтівського університету, який став одним із ключових діячів у становленні академічної інформатики в об’єднаному Берліні. Завдяки його ініціативам вдалося не лише розробити міждисциплінарні програми з інформатики, а й сформувати нове бачення цієї науки як гуманітарно-технічної галузі. Внесок Коя заклав ідейні та структурні основи сучасної ІТ-освіти, яка у XXI столітті формує цифрову культуру Німеччини.
Філософ коду
Вольфганг Кой народився у 1947 році, вивчав математику, фізику та інформатику спочатку у Ганноверському, потім – у Гамбурзькому університеті. Вже у перші роки своєї академічної кар’єри проявив себе не просто як інженер алгоритмів, а мислитель, для якого технологія – це насамперед питання культури. Після здобуття ступеня доктора викладав у Технічному університеті Дармштадта, потім – у Бременському університеті, де зосередився на програмуванні та моделюванні складних систем.
Проте всі свої таланти зміг проявити лише у 1990-х роках, коли перебрався до Берліна і приєднався до колективу Гумбольдтівського університету. Там він став професором інформатики, який викладав з акцентом на культурні, філософські та етичні аспекти цифрових технологій. У Берліні Вольфганг Кой фактично сформував інформатику як гуманітарну дисципліну. Його курси, публікації та участь у публічних дебатах дали поштовх для нової генерації студентів, які вивчали комп’ютерні науки не лише як інструмент, а й як спосіб мислення в цифрову епоху.
Кузня ідей і місце народження нової ІТ-освіти
Берлінський університет імені Вільгельма фон Гумбольдта (Humboldt-Universität) – не просто старовинний заклад із багаторічною історією. Заснований у 1810 році, він заклав фундамент нової моделі університету, де наука і викладання були нерозривними. Після численних політичних змін, війн і розділення Німеччини, саме у Гумбольдтівському університеті відбулася одна з найважливіших трансформацій – після об’єднавче відродження, яке зробило заклад центром інновацій та академічного розвитку. Саме тоді почали шукати нові шляхи поєднання класичних наук з технологіями майбутнього.
ІТ-освіта у Гумбольдтівському університеті – це історія про сміливі ідеї та новаторські підходи. На відміну від суто технічних курсів, там сформувався унікальний стиль: інформатика як наука не просто про комп’ютери, а й про те, як технології впливають на суспільство, культуру і навіть етику. Завдяки таким викладачам, як Вольфганг Кой, студенти не просто вивчали коди і алгоритми, а вчилися мислити, ставити складні питання та шукати відповіді поза межами техніки. І цей принцип роботи зберігся й у 2020-х роках.
Ідеї Коя для цифрової доби
Коли у 1990-х роках Вольфганг Кой очолив дослідницьку групу й став деканом факультету математики та природничих наук Гумбольдтівського університету Берліна, він приніс із собою нове мислення. Заклад саме проходив після об’єднавчу трансформацію та шукав нову академічну ідентичність, і Кой дуже вчасно опинився у потрібному місці у потрібний час.
Особливу увагу він приділяв критичному мисленню студентів. Курси, де викладав професор інформатики, мали не лише технічну, а й метаінтелектуальну частину: він вчив розуміти, як саме технології впливають на суспільство, чому інженер має нести відповідальність за створений код. Наукові публікації Коя, серед яких найвідомішою стала “Інформатика: вступ до культурології” (Informatik: Eine einführende Kulturwissenschaft) та численні есе про взаємодію людини та машини лягли в основу нової парадигми інформатики. Йшлося вже не лише про науку обчислень, а й про науку цифрового буття.
Складнощі та перепони
Коли Вольфганг Кой почав говорити про інформатику як про міждисциплінарну науку, більшість науковців не сприймали його аргументи. У 1980–1990-х роках інформатика вважалася суто технічною дисципліною, тож спроби професора поєднувати програмування з філософією, етикою, історією та культурологією викликали нерозуміння або навіть прямий спротив. Його бачення цифрової гуманітаристики здавалося надто “м’яким” для “твердих” наук. Не менш складною була й боротьба всередині університетської системи. Щоб змінити навчальні програми, внести курси з соціальних та етичних аспектів ІТ, Кой був змушений долати бюрократичні перепони, домовлятися з колегами з різних факультетів і переконувати адміністраторів у цінності своєї моделі освіти.
Крім того, студентська аудиторія, яка здебільшого прагнула опанувати практичні ІТ-навички, не завжди була готова до глибоких розмов про суспільні наслідки алгоритмів та філософські питання штучного інтелекту. Ідеї Коя не вписувалися у стандартні лекційні схеми, тож йому доводилося постійно переконувати, що програмування – це не лише кодування, а й культурна акція, яка змінює структуру мислення, мови та повсякденного життя. У своїх лекціях професор поєднував теорію обчислень з історією науки, філософією технологій і навіть літературою.
Гуманітарій у світі комп’ютерів
Та попри проблеми, Кою все ж таки вдалося сформувати філософію ІТ-освіти й закласти фундамент для того, щоб майбутні розробники, системні аналітики та науковці ставили перед собою складні запитання й шукали відповіді на них не лише в алгоритмах. У студентських колах його завжди згадували як викладача, який не давав просто “відсидіти” курс: дискусії були обов’язковими, як і читання не тільки підручників, а й текстів Мішеля Фуко, Норберта Вінера, Жиля Дельоза. Його стиль навчання поєднував академічну дисципліну з інтелектуальним провокуванням. Студенти виходили з аудиторії з новими сумнівами і прагненнями відшукати істину, чого й добивався професор.
Між алгоритмами та етикою
Поза аудиторією Кой відіграв ключову роль у структурному розвитку факультету інформатики. У післяоб’єднавчі роки, коли було необхідно інтегрувати Східну та Західну академічні традиції, він виступав за те, щоб інформатика посіла центральне місце у гуманітарному дискурсі університету. Також сприяв створенню міждисциплінарних програм, які поєднували комп’ютерні науки з соціологією, філософією, історією науки.
Його голос чули не лише студенти, а й міжнародні експерти: Кой представляв Німеччину у секції “Комп’ютери та суспільство” впливової Міжнародної федерації з обробки інформації (IFIP). Ще у 1970-х роках увійшов до першої десятки засновників Німецького товариства інформатики (GI), яке у XXI столітті об’єднує десятки тисяч фахівців. У 2011 році Коя прийняли до лав престижного Берлінського товариства Лейбніца, де зібралися науковці найвищого рівня. Він також став одним із творців Центру культурних технік імені Германа фон Гельмгольца (HZK) – платформи, де інформатика поєднується з мистецтвом, медіа та філософією.
Крім того, Вольфганг Кой очолив Комісію з питань ЗМІ Академічного сенату Берлінського університету імені Гумбольдта, став членом дорадчої ради Форуму комп’ютерних вчених за мир та соціальну відповідальність (FIfF). Проводив дослідження у галузі комунікацій, перебуваючи у складі правління Фонду Alcatel-Lucent. У 2018 році його внесок у розвиток етичної та соціально відповідальної інформатики відзначили медаллю Вайценбаума (Weizenbaum-Medaille) від FIfF – однією з найпрестижніших нагород у цій галузі.
Про те, як ідеї минулого сформували цифрове майбутнє
Вольфганг Кой залишив після себе не тільки цінні наукові праці, а й фундамент глибшого розуміння інформатики як культурної та гуманітарної дисципліни. Його підхід до викладання та досліджень дав поштовх розвитку нових міждисциплінарних напрямів, які у 2020-х роках сформували один із ключових трендів у глобальній ІТ-освіті.
Ідеї Коя про відповідальність інженера перед суспільством та про етичний вимір технологій набули особливого значення у добу стрімкого розвитку штучного інтелекту, великих даних і цифрової трансформації. Саме завдяки його працям сформувалося усвідомлення, що програмування – не тільки технічна навичка, а й питання етики, філософії та культури. І це – один із найважливіших уроків у світі сучасних комп’ютерних технологій, який постійно змінюється.
Джерела:
- http://waste.informatik.hu-berlin.de/coy/Wolf_english.html
- https://independent.academia.edu/WolfgangCoy
- https://www.youtube.com/watch?v=rf4c1Qge1Ik
- https://www.interdisciplinary-laboratory.hu-berlin.de/en/content/wolfgang-coy/index.html
- https://www.estudy.ru/countries/germany/higher-education/chto-vazhno-znat/article/berlinskiy-universitet-gumboldta/
- http://waste.informatik.hu-berlin.de/~coy/