Для туристів у сучасному Берліні створено чимало довідників пам’яток, але можна скласти ще й окремий маршрут, який привертає увагу митців. Це нестандартна архітектура міста, яка сформувалася протягом минулого століття. Після Другої світової війни Берлін частково перебудували, на вулицях нерідко сусідують будинки різних архітектурних стилів. Радянський монументалізм здіймається громадою над витонченим бароко, а іноді в одній споруді поєднуються зовсім різні стилі, що надає їй надзвичайної витонченості та загадковості. Більше на berlinfuture.eu.
Баухаус-архів
Відомо, що спочатку у 1919 році була створена школа Баухаус (Bauhaus), її ініціатором став німецький просвітник Вальтер Гропіус. Він прагнув поширити сучасні на той момент радикальні ідеї серед молоді, щоб створити незвичайні будинки та вулиці у країні, зруйнованій Першою світовою війною. Майстри намагалися поєднати мистецтво та ремісничу діяльність за прикладом гільдій каменярів середньовіччя. Але правим партіям така діяльність не сподобалася, школі довелося перебратися у 1925 році до Дессау, а у 1932 році під тиском націонал-соціалістів – до Ланквіца у Берліні. У 1933 році заклад закрили.
Зберегти колекцію майстрів вдалося завдяки діячу Гансу Вінглеру, у 1960 році він заснував Архів Баухауса. Згодом за підтримки берлінської влади розпочалося зведення окремої споруди для збереження численних цінних матеріалів, яке завершилося у 1979 році. Проєкт для Архіву розробив відомий архітектор Вальтер Гропіус. Він поєднав різні стилі архітектури та дизайн, що зробило Архів Баухаусу унікальною спорудою.
Єврейський музей
Цей заклад, який розташувався у районі Кройцберг, офіційно визнано найбільшим єврейським музеєм у Європі, експозиції розповідають про життя представників єврейської національності у Німеччині до, під час і після Голокосту. Конкурс на найкращий проєкт берлінського єврейського музею (Jüdisches Museum Berlin) проводили у 1988 році, його виграв відомий архітектор Даніель Лібескінд. Він представив ансамбль з 3 будівель у стилі бароко та конструкцій зигзагоподібної форми, центральним елементом стали осі у підвалі, які символізували 3 найважливіші шляхи євреїв у Німеччині: вигнання, Голокост, спадкоємність. Через усю будівлю проходять порожні простори, які символізують фізичні втрати після Голокосту. Своєрідною родзинкою комплексу став елегантний скляний дворик.
Отвір старої будівлі вкриває скляний дах, який підтримують сталеві опори. Зовні складається враження споруди з великою кількістю гострих кутів, що виділяє її з-поміж інших. Автор проєкту намагався передати почуття дезорієнтації та ізоляції, які пережили євреї у часи правління нацистів. Окрема зала відведена під постійну виставку, де класичні презентації поєднуються з артінсталяціями, інтерактивними елементами та компонентами віртуальної реальності.
Будинок Марі-Елізабет-Людерс
Цей будинок використовується як центр наукової служби та інфраструктури парламенту, входить до нового парламентського комплексу в урядовому районі Берліна. Будинок Марі-Елізабет-Людерс (Marie-Elisabeth-Lüders-Haus) назвали на честь колишньої депутатки Рейхстагу, президентки німецького Бундестагу, борчині за права жінок. Автором проєкту виступив відомий архітектор Німеччини Штефан Браунфельс.
Він представив архітектурний ансамбль з 2 будинків: Марі-Елізабет-Людерс і Пауля Льобе, у них однакова гребінчаста базова конструкція. Передбачив і оригінальні конструктивні деталі, об’єднавши дизайном центральні споруди зі спеціальними будівлями на протилежному боці річки Шпреє. Міст через річку, який поєднує будинки Марі-Елізабет-Людерс та Пауля Льобе, називають у Берліні “Стрибок через Шпреє”. Архітектор спроєктував споруду так, що вода бликає на будинку завдяки численним вікнам та поверхням, оригінально відбивається на фасаді.
Каплиця Примирення
Перша Каплиця Примирення (Kapelle der Versöhnung) була збудована у 1894 році, понад пів століття приймала парафіян. Але коли відбувся розподіл Німеччини, вона опинилася за кілька метрів від кордону, тому навідуватися туди парафіяни вже не могли. Почалися заворушення серед вірян, і це не сподобалося комуністичній владі. У 1985 році з’явився наказ підірвати храмову споруду. Після падіння Берлінської стіни ділянку знову повернули громаді для культових потреб, розпочалося будівництво нової каплиці.
Її урочисто освятили у листопаді 2000 року. Авторами проєкту стали архітектори Рудольф Райтерман та Петер Сассенрот. Вони створили незвичайну споруду – овальну конструкцію з кількох тисяч тонких дерев’яних дощок. Внутрішнє приміщення зробили з саману. На щастя, зберігся старовинний вівтар, який повернувся на своє місце у каплиці. Архітектори пояснили, що на таку ідею їх надихнула статуя “Примирення” у британському соборі Ковентрі, яку називають символом руйнівності війн та здатності людства долати всі перепони на шляху до миру. У сучасному Берліні каплиця стала частиною Меморіалу Берлінського муру, а для вірян – місцем осмислення та роздумів.
Будинок культур світу
Ця споруда стала центром сучасного мистецтва Німеччини, її збудували у 1957 році в одному з центральних районів столиці – Тіргартені. Автором проєкту виступив американський архітектор Х’ю Стаббінс, це був подарунок прифронтовому місту від представників США. У 1989 році там розташували Будинок культур світу (Haus der Kulturen der Welt), де проводилися різноманітні виставки, кінопокази, концерти, вистави митців із різних країн Азії, Африки, Південної Америки. Після об’єднання Німеччини традиції змінювати не стали. Будинок культур світу у XXI столітті є одним із 16 маяків культури, які фінансує федеральний уряд Німеччини. Найбільш разючим складником музейного комплексу дослідники називають величезну бронзову скульптуру “Великий розділений овал: метелик”, яка розташована перед будівлею.
Виставкова зала Німецького історичного музею
Якщо Німецький історичний музей (Deutsches Historisches Museum) – споруда у стилі бароко. то виставкова зала – оригінальна спіральна конструкція з каменю, скла й металу. Її спроєктував американський архітектор Бей Юймін. Виставкова зала налічує 4 поверхи, її прибудували у 2003 році, щоб збільшити виставковий простір. Там проводять тимчасові виставки, час від часу виставляють цінні експонати з Німецького історичного музею.
Варто згадати, що сам музей заснували у 1987 році, ініціатором його створення став тодішній федеральний канцлер ФРН Гельмут Коль. З нагоди 750 річниці Берліна було проголошено конкурс проєктів, найкращим визнали варіант італійського архітектора Альдо Россі. Але реалізувати проєкт вдалося тільки у 1990 році після об’єднання країни. Експонатів назбиралося чимало, їхня кількість постійно зростала, тож було прийняте рішення створити окрему виставкову залу. Контраст стилів дав можливість підкреслити характерні зміни різних часів, які об’єдналися в одному місці і в одному місті.