Здавалося б, важко уявити більш недоречну екскурсію, ніж на цвинтар, але зовсім ні! Берлін настільки багатий на історію, що й ці маршрути теж передбачені, і вони не менш цікаві, ніж традиційні. Німецькі християнські традиції, пишні надгробки XVIII та XIX століть, імена славетних діячів минулого – завжди можна побачити та почути чимало цінної та корисної інформації. У Берліні класичних цвинтарів 230, є навіть лісові, які називають “лісами спокою” (Friedwald), де прах закопують у спеціальних урнах. Відкрити для себе незнайомий Берлін можна на Invalidenfriedhof – Цвинтарі інвалідів, яке є найстарішим у столиці. Більше на berlinfuture.eu.
Як виник Цвинтар інвалідів?
Назва кладовища сформувалася давно, ще у 1824 році, коли король Фридрих II виділив спеціальне місце для поховань героїв прусської армії. Розташовувався цвинтар біля Будинку інвалідів – учасників війни за австрійську спадщину, бути похованим у цьому місці вважалося на ті часи великою честю. Будинок інвалідів включав протестантську та католицьку церкви, тому серед мешканців закладу були і католики, і протестанти, ховали воїнів за визначеними обрядами.
Після визвольних війн 1813-1815 років на Invalidenfriedhof почали ховати переважно високопоставлених офіцерів. Знаходили місце і для цивільних мешканців Берліну. У XIX столітті з 30 000 поховань третина належала військовим Будинку інвалідів, а дві третини – цивільним мешканцям. Потім там почали ховати солдат, які полягли під час німецької революції 1848 року, видатних громадян столиці та сестер Шпиталю святої мучениці Августи. Місця вже бракувало, тому після 1870 року територію цвинтаря довелося розширювати.
Могили видатних діячів початку XX століття
Фото: могили військового міністра Карла-Ернста фон Вітцлебена та німецького барона, генерала Людвіга фон Фалькенхаузена
Цвинтар залишався почесним місцем упокоєння під час Першої світової війни, за часів Веймарської республіки. Там перепоховали у 1925 році “Червоного барона”, кращого льотчика-аса Першої світової війни Манфреда фон Ріхтгофена. Окрему алею довелося створити, коли у Німеччині було встановлено нацистський режим. Там упокоїли фельдмаршала Вальтера фон Райхенау, колишнього командувача армією Вернера фон Фріча, авіаційного аса Вернера Мьолдерса, командувача Люфтваффе Ернста Удета, імперського міністра озброєнь і боєприпасів Фріца Тодта. Знайшли місце і для генерала Рудольфа Шмундта, який загинув під час вибуху бомби при замаху на фюрера. Окремо облаштували братську могилу жертв бомбардувань під час Другої світової війни.
Роки перебування у радянському секторі
Фото: могила героїв Першої світової війни, братів Бруно та Альберта Кальф
Після повоєнного розподілу Берліну Invalidenfriedhof опинився на радянській території, і це не могло не позначитися на його становищі. Представники нової влади швидко видали постанову про видалення надгробків видатних нацистських діячів, так що чимало місць поховань втратили назавжди. Всі могили, які сформувалися до 1925 року, комуністична влада зрівняла, а коли берлінці почали обурюватися таким свавіллям, цвинтар взагалі закрили. Це трапилося у 1951 році.
Оскільки цвинтар опинився неподалік від Берлінської стіни, значні його території оголосили прикордонними. На серпень 1961 року, коли почалося будівництво знакової стіни, на кладовищі налічувалося тільки 3000 поховань. Скориставшись тим, що більшість могил опинилися у так званій “смузі смерті”, представники нової влади протягом наступних років зробили все можливе, щоб спустошити Цвинтар інвалідів. Численні надгробки та меморіальні плити демонтували, відтак наприкінці XX століття, коли відбулося об’єднання Німеччини, на історичному цвинтарі Берліна збереглися неушкодженими лише 200 поховань.
У спробі відновити втрачене
Фото: могила генерала Герхарда-Йоганна-Давида фон Шарнгорста
За роки існування НДР вдалося зберегти частину Берлінської стіни, яка поділяла цвинтар навпіл, вона увійшла до меморіальної стежки “Berliner Mauerweg”, яка проходила уздовж колишнього кордону. Дослідники зазначили, що залишився цілим найважливіший пам’ятник Invalidenfriedhof на могилі генерала Герхарда-Йоганна-Давида фон Шарнгорста. Це величезний мармуровий саркофаг, який спирається на основи, які заввишки понад 5 метрів. Проєкт пам’ятника створив у 1834 році відомий майстер Карл-Фридрих Шінкель, а сцени з життя генерала на рельєфному фризі зробив Фридрих Тік. Лев, який спочиває на фризі, створений за моделлю 1828 року, котру розробив Крістіан-Даніель Раух. Збереглися також надгробки, які вважаються своєрідними витворами мистецтва, на могилах героїв XVIII століття: генерала Ганса-Карла фон Вінтерфельдта та прусського військового міністра Карла-Ернста фон Вітцлебена.
Останки “Червоного барона” Манфреда фон Ріхтгофена його нащадки перенесли на родинне поховання у Вісбадені ще у 1975 році, коли побачили, що коїться на історичному цвинтарі Берліну. На місці колишньої могили льотчика на Invalidenfriedhof вдячні берлінці встановили на початку XXI століття знаковий меморіальний камінь. Поновили меморіальні дошки на могилах містян, які загинули під час бомбардувань у роки Другої світової війни, берлінців, знищених за участь у замаху на Гітлера. Упорядкували головні алеї, відновили перші могили героїв зокрема коменданта Будинку інвалідів Густава-Фридриха фон Кесселя.
Вшанування пам’яті
Фото: дзвін Гнаденкірхе
Invalidenfriedhof урочисто відкрили після оновлення у червні 2013 року. Останнім доповненням стало встановлення вцілілого дзвона Гнаденкірхе – церкви Благодаті, збудованої у 1890 році. Вона була зруйнована під час бомбардувань Другої світової війни, а згодом остаточно знищена комуністами. Історичний дзвін зберегли і встановили на спеціально збудованій дзвіниці у центрі цвинтаря. У 2020 роках Invalidenfriedhof значиться як меморіал жертвам минулого століття. Дослідники певні, що і залишки стіни біля колишньої “смуги смерті”, і старовинні надгробки та пам’ятники необхідно зберегти для нащадків. Як нагадування про уроки XX століття.