У Берліні станція метро “Гезундбруннен” (Gesundbrunnen) щодня приймає тисячі пасажирів, які поспішають у своїх справах і майже не роззираються навколо. Тим часом під її платформами ховається історія, яка зовсім не схожа на звичайне міське життя. У роки Другої світової війни саме під землею люди рятувалися від бомбардувань. Метро ставало тимчасовою домівкою для тих, хто не знав, чи вціліє їхня квартира після чергової повітряної тривоги. Далі на berlinfuture.eu.
У XXI столітті ці підземні укриття стали основою Музею берлінських підземель (Berliner Unterwelten). Там збереглися бомбосховища, технічні приміщення, речі часів Другої світової війни. Експозиції розповідають, у яких умовах доводилося жити людям у ті роки. Та, як відомо, краще один раз побачити, ніж сто разів почути, тому для охочих проводяться спеціальні тури підземними маршрутами Берліна.
Там, де місто ховає свою історію
Вхід до цього незвичайного музею розташований неподалік станції метро та залізничного вокзалу “Гезундбруннен” у Берліні. На перший погляд, це звичайна будівля з входом у підземку, але насправді за її дверима ховається цілий світ, про який більшість берлінців навіть не підозрюють. У цьому місці розташувався відвідувальний центр історичного товариства “Berliner Unterwelten e.V.” (Берлінські підземелля), який організовує тематичні екскурсії по різних куточках міста. Кожна з подорожей розкриває частину історії столиці, де бетон і сталь ховають людські долі, страх та надію.
Постійну виставку можна відвідати навіть без екскурсії: вона розташована у залі на проміжному поверсі станції метро. У підземному приміщенні зібрали численні експонати, які розповідають не лише про архітектурні та містобудівні проєкти Третього Рейху у Берліні та інших містах, а й про систему концентраційних таборів, створену для їх реалізації. Наприкінці Другої світової війни у столиці точилися запеклі бої, навіть задовго до цього внаслідок бомбардувань були зруйновані великі та малі квартали. Берлін потерпав від нальотів частіше, ніж інші німецькі міста: кількість жертв серед мешканців оцінюють від 20 000 до 50 000, у всій країні загалом – близько 600 000.
Відкривати таємниці разом
Варто згадати, що підготовка до повітряних атак почалася одразу після того, як владу захопили нацисти. У 1933 році за розпорядженням Германа Герінга було створено Імперську спілку протиповітряної оборони (Reichsluftschutzbund). По всій країні почали будувати бомбосховища, заглиблювати та переладновувати підвали. Також сформували загони, які вчилися гасити запалювальні бомби, контролювати світломаскування та поширювати інформаційні плакати. У Берліні одне з таких цивільних сховищ наприкінці 1990-х років і перетворили на музей.
Там екскурсоводи розповідають не лише про бункери Другої світової війни, а й про міські підземелля загалом – від XIX до початку XXI століття. Товариство “Berliner Unterwelten e.V.” пропонує маршрути, які знайомлять з тунелями та бункерами, замковими вежами, підземними ходами, якими тікали з НДР, таємними прихованими архівами. Передбачені навіть екскурсії з перекладом спеціальною жестовою мовою для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Бетон, страх і виживання
Одна з перших екскурсій від засновників музею – “Темні світи” (Dunkle Welten), яка проходить у бункері для пасажирів берлінської транспортної компанії BVG. Хоча гілку метро запустили у 1930 році, приміщення до весни 1941 року стояли порожніми, бо на облаштування укриття не вистачало коштів після початку світової економічної кризи. Бомбосховища на станції “Гезундбруннен” згодом створили у службових приміщеннях метро, які спочатку використовували лише для їдальні, відпочинку працівників, зберігання інструментів і техніки.
Бункер був розрахований на 1300 людей, але іноді вміщував втричі більше, коли люди ховалися від бомбардувань. На початку Другої світової атаки тривали 10–15 хвилин, але наприкінці війни – понад годину. Тоді вентиляція не могла впоратися з навантаженням, конденсат стікав на бетонну підлогу, накопичуючись у спеціальних заглибленнях. На стінах навіть залишилися написи тих, хто ховався у бункері під час тривог. Під укриття переобладнали навіть жіночий туалет, каналізаційну систему спеціально зробили безводною, зі заповненням торфом або подрібненою корою.
Картотеки, графіті та інші таємниці
У кімнатах колишнього бомбосховища також можна побачити експонати, знайдені під час розкопок у Берліні або на будівництвах. Їх передавали приватні особи та різні організації. Ці брошури, документи, фаустпатрони та інші речі колись були частиною повсякденного життя і водночас – історії війни. Особливе місце виокремили для картотеки на металевих пластинах, яку відшукали учасники товариства у покинутому бункері у районі Темпельгоф (Tempelhof). Вона зберігала дані про примусових робітників однієї з берлінських фірм.
Завдяки цій інформації вдалося відшукати понад 20 осіб, які на підставі знайдених документів змогли отримати компенсації за примусову працю у часи Третього Рейху. Цікаво, що такі адресно-архівні машини, розроблені німецькою фірмою “Adrema”на початку XX століття, використовували у Німеччині аж до початку 1970-х років. Невеликий технологічний прилад зберіг пам’ять про людей та історичні події.
Артефакти, які розповідають історії
Не менш цікаві експонати можна побачити у підземному укритті водіїв з особистого автопарку Адольфа Гітлера. Наприкінці війни бункер фюрера засипали, тому багато речей та графіті на стінах збереглися майже у первісному вигляді. У 1992 році археологи зробили світлини малюнків і вилучили чимало предметів, які розмістили у вітринах підземного музею.
Ще одна частина експозиції присвячена підземній системі пневматичної пошти Берліна. Першу лінію запустили у 1865 році, а до 1940 року протяжність мережі сягнула понад 400 кілометрів. Система працювала швидко та надійно, і хоча офіційно її експлуатацію завершили лише у 1970-х роках, такими внутрішніми трубопроводами навіть у XXI столітті користуються деякі торгові компанії. Це наочно демонструє, наскільки політичні, економічні та соціальні зміни залишають свій слід у великому місті, особливо під землею.
Підземна межа свободи
У 1961 році бункер на станції “Гезундбруннен” опинився у центрі нової реальності – його інтегрували у прикордонні споруди підземної Берлінської стіни. Одна частина комплексу залишилася під Кройцбергом (Kreuzberg) у Західному Берліні, друга – у Східному, і саме під землею збереглися сліди цієї межі. Під час екскурсії “Під землею до свободи” можна дізнатися про кілька спроб втечі через сусідній тунель метро. Вони були успішними й не дуже, більшість випадків перетворилися на драми Холодної війни.
Станцію-привид “Оранієнплац” (Oranienplatz), яка колись була частиною Кройцберга, у 2015 році з конструктивних причин заповнили рідкою землею. Але решту бункера й тунель зберегли, у листопаді 2022 року їх визнали історичними пам’ятками. А у 2023 році товариство облаштувало цей об’єкт для екскурсій, створивши креативний навчальний та меморіальний майданчик, де можна відчути тісний контакт із минулим.
Занурення в історію
Район Гезундбруннен став своєрідним опорним пунктом музею, де передбачено багато різних маршрутів. Квитки на екскурсії організатори радять бронювати заздалегідь, особливо влітку, коли багато туристів. Касовий павільйон біля входу у станцію метро “Гезундбруннен” зовні нагадує стійку реєстрації в аеропорту: на табло висвічується інформація про маршрути та час найближчих екскурсій. Учасники товариства вважають це фірмовою фішкою, адже для туристів очікування пригод під землею стає першим сигналом до занурення у минуле.
Джерела:
- https://www.dw.com/ru/bunkery-i-drugie-podzemnye-dostoprimecatelnosti-germanii/a-39823776
- https://www.berliner-unterwelten.de/index.html
- https://www.berliner-unterwelten.de/fuehrungen/oeffentliche-fuehrungen/dunkle-welten.html
- https://www.dw.com/ru/stolica-mira-germania-zamysel-i-prestuplenia/a-39306616