Дитяча лікарня у Вайсензее – один із покинутих куточків Берліна, де минуле та сучасність зустрічаються у химерному, майже містичному переплетенні. Колись сповнений дитячих голосів і надії, у XXI столітті цей комплекс став мовчазним свідком часу, оповитим тінями, графіті та шрамами вандалізму. Як й інші занедбані споруди міста, будинок перетворився на своєрідне дзеркало берлінської історії: неприхованої, багатошарової, болісної та живої. Далі на berlinfuture.
Попри втрату багатьох документів, сама архітектура лікарні продовжує розповідати власну історію – зворушливу, сповнену людських доль і пам’яті, яку неможливо стерти. Це місце приваблює фотографів та шукачів пригод, хоча офіційні екскурсії за адресою Ганзаштрассе (Hansastraße) 170-180 не проводять.
Імперська мрія про здоров’я дітей
Дитяча лікарня у Вайсензее давно стала місцем майже легендарним. Її сумна доля відлунює у коридорах, де колись можна було почути кроки медиків та плач немовлят. Зведена як зразок модерної медичної думки, лікарня з часом перетворилася на занедбану тінь самої себе – загублений острів пам’яті серед міського моря. У цьому районі Берліну її називають “найсумнішим пам’ятником Панкова” (Pankow), і в тому немає перебільшення. Колишня гордість прусської медицини вражає сучасних берлінців мовчазною пусткою.
У Берліні цей заклад з’явився в епоху великих надій. Незадовго до початку Першої світової війни стан здоров’я немовлят став пріоритетом для тодішньої громади Вайсензее. Тоді ця місцевість ще не входила до складу Берліну. Муніципалітет, стривожений високою смертністю новонароджених, взявся за створення закладу, який би відповідав найсміливішим медичним стандартам того часу.
Острів здоров’я
Завдання спроєктувати клініку довірили Карлу Бюрінгу (Carl Buring) – молодому, амбітному й талановитому архітекторові, який із 1906 року працював муніципальним будівельником. Він запланував комплекс не як звичайну лікарню, а як медичну цитадель, зведену у кілька етапів і наділену духом прогресу. У 1909 році на просторій ділянці площею 28 000 квадратних метрів було закладено наріжний камінь. А вже 8 липня 1911 року дитяча лікарня Вайсензее урочисто відзначила своє відкриття.
На церемонію прибули відомі лікарі з Європи та Америки – учасники міжнародного конгресу з охорони немовлят. Газети писали, що дитяча лікарня у Вайсензее – один із найсучасніших медичних закладів Європи. Комплекс дійсно вражав: головний корпус, лекційна зала для лікарів та медсестер, ізолятор для хворих на дифтерію та кашлюк, каплиця, господарські будівлі, морг і навіть стайні з каретним депо – все підтверджувало масштабність задуму.
Новинки для медичного світу
Та найбільше здивували гостей незвичні для медицини інновації. Лікарня мала власний корівник на 36 корів і молочну ферму, щоб забезпечувати малюків і матерів найсвіжішим молоком – рідкісна розкіш для того часу. При зведенні комплексу врахували й спеціально спроєктований лікувальний парк, де дорослі та маленькі пацієнти могли набиратися сил. Це був справжній острів здоров’я, збудований у часи, коли медицина лише розвивалася.
У добу Веймарської республіки у лікарні відбулися зміни. У 1920 році Вайсензее увійшло до складу Берліна, тому молочний завод відокремили. Згодом підприємство трансформувалося у відомий “Молочний завод Гайнерсдорф” (Milchwerk Heinersdorf), який забезпечував Східний Берлін молоком аж до часів об’єднання Німеччини. Та попри зміни, лікарня продовжувала збільшуватися. У 1931 році її розширили до 80 ліжок, у 1934 році цю кількість довели до 100. Про ті часи нагадують збережені у музеях світлини дитячої лікарні Вайсензее Берліна.
Вогонь і тиша
Але плани на подальший розвиток обірвала Друга світова війна. Хоча лікарі й боролися до останнього, працюючи у нелюдських умовах, сама споруда була знищена бомбардуваннями. Про це йшлося у звіті від травня 1945 року, який склали міські чиновники Берліну. Вони зазначали, що навіть вивезення тіл померлих стало майже неможливим: бракувало транспорту, інструментів, людей, морг лежав у руїнах. Тому 20 дітей були змушені поховати у братській могилі одразу на газоні за лікарнею. Ізолятор для хворих на інфекції застиг скелетом без вікон як мовчазна рана.
Та попри сильні руйнування, місто не дозволило дитячій лікарні зникнути. Одразу після війни її поволі відбудували, заклад знову почав приймати маленьких пацієнтів та їхніх мам. За часів НДР дитяча лікарня Берліна Вайсензее залишалася важливим медичним центром району. Останнім великим жестом уваги від держави стало будівництво нового корпусу у середині 1980-х років. Наріжний камінь заклали у 1985 році, а вже у жовтні 1987 року відбулося урочисте відкриття.
Зруйнована гордість Берліна
Об’єднання Німеччини, разом із великими надіями, принесло й складні рішення. У 1997 році Берлінський сенат, керуючись фінансовими міркуваннями, ухвалив закрити лікарню. Що робити з будівлями – ніхто тоді не знав. І саме ця невизначеність стала початком повільного та нещадного занепаду. Територія поступово перетворилася на руїну: вибиті вікна, зниклі двері, зламані паркани, дірки у даху, розсипані цеглини – все нагадувало спустошений ландшафт після битви. З 1997 року лікарня стала класичним “втраченим місцем” Берліну.
Спочатку сенат намагався врятувати комплекс, продавши його компанії MWZ Bio-Resonance. Та обіцяні десять мільйонів інвестицій і план відкриття центру дослідження раку так і залишилися на папері. Територія занепадала, заростала, ставала небезпечною. У 2015 році федеральна земля Берлін виграла позов про скасування угоди – лікарня формально перейшла у власність держави. Відповідальність за об’єкт взяла компанія BIM Berliner Immobilienmanagement GmbH, яка мала гарантувати мінімальну безпеку, відремонтувати дахи, стежити, щоб будівлі не руйнувалися. Та попри контроль, вторгнення шукачів пригод, підпали та вандалізм завдавали будинкам чимало шкоди.
Загадки та легенди минулого
Руїни дитячої лікарні Вайсензее зберегли й чимало легенд. Шукачі покинутих місць та фотографи з “Abandoned Berlin” і “Go2Know” розповідали, ніби у порожніх вікнах іноді виникають силуети медсестер – зловісні й водночас сумні. На форумах “lostplaces.de” десятки учасників сперечалися про підземні ходи, які нібито сполучають морг і господарські будівлі. А у блогах про архітектуру НДР час від часу згадують “секретні медичні експерименти”, які, хоч і не підтверджені документально, додають місцю аури таємниці.
Тільки одна легенда має основу – про похованих у спільній могилі 20 дітей. Цей факт підтверджують повоєнні звіти районного архіву Панкова. Навіть про пожежу 2009 року ходили різноманітні чутки, деякі містяни пов’язували її з помстою потойбічних сил. Потім були версії про дірку у часі, бо деякі мешканці нібито чули тоді “незрозумілі вибухи”. Але поліція пізніше підтвердила факт підпалу.
Між мрією та реальністю
У 2010-х роках з’явилися перші світлі ідеї щодо нового життя занедбаної території. Районна рада навіть розглядала можливість збудувати там сучасну громадську школу. Експерти підтвердили: теоретично це можливо. Але до справи не дійшло, у 2024 році через нестачу фінансування проєкт закрили.
У 2020-х роках районна влада знову змушена шукати шляхи розв’язання проблеми: віддати територію приватним інвесторам чи зберегти як частину міської історії? Адже дитяча лікарня у Вайсензее – не просто занедбана будівля. Це символ часу, який здатен лікувати й руйнувати, дарувати надію та забирати її. Місце, яке чекає на своє друге народження – якщо Берлін наважиться його подарувати.
Джерела:
- https://www.berlin.de/museum-pankow/geschichte-vor-ort/fast-vergessen/weissensee/artikel.1066093.php
- https://www.abandonedberlin.com/stories/zombie-hospital
- https://www.morgenpost.de/bezirke/pankow/article404415883/lost-places-kinderkrankenhaus-berlin-weissensee-historie-geschichte.html
- https://www.entwicklungsstadt.de/stillstand-durch-sparkurs-warum-das-kinderkrankenhaus-weissensee-weiter-verfaellt/