Замок, або ж палац, Шарлоттенбург, розташований в однойменному районі Берліна. Це найбільший палацовий комплекс міста та найважливіше місце перебування колишніх бранденбурзьких курфюрстів, прусських королів і німецьких імператорів у німецькій столиці. Шарлоттенбург – одна з улюблених споруд семи поколінь правителів Гогенцоллернів, які неодноразово змінювали та розкішно обставляли окремі кімнати та садові ділянки. Замок є однією з найважливіших пам’яток Німеччини, зразком архітектури бароко. Докладніше про його історію та архітектурні особливості читайте далі на berlinfuture.
Колишня резиденція королів
Будували палац у 1695–1713 роках за розпорядженням королеви Софії Шарлотти Ганноверської, дружини прусського короля Фрідріха I. Тоді він називався «Літценбург» та був спроєктований Йоганном Арнольдом Нерінгом у стилі бароко. Спочатку маєток був задуманий як палац розваг із невеликим садом. Фасад прикрашали коринфські пілястри. Зверху був карниз, на якому стояли статуї. У центрі задньої частини замку розміщувалися два овальні зали, верхній із яких виконував церемоніальну функцію, а нижній відкривав доступ до садів. Урочисто замок відкрили з нагоди 42-го дня народження Фрідріха I – 11 липня 1699 року.
У 1702-му королівський архітектор Йоганн Фрідріх фон Еозандер, який раніше вивчав споруди Італії та Франції, почав розширювати берлінський палац. Двома бічними крилами він огородив великий внутрішній двір, а головну будівлю розширив з обох боків. У 1705 році, після смерті Софії Шарлотти, Фрідріх I назвав замок на честь коханої. До слова, королева відійшла у вічність дуже рано – у 36-річному віці. Згодом біля споруди з’явилася оранжерея, а центральну частину архітектор розширив великою куполоподібною вежею та більшим вестибюлем. На вершині купола був встановлений флюгер у вигляді позолоченої статуї Фортуни – богині щасливої випадковості.
Усередині палацу розміщувалася Бурштинова кімната, яку називали «восьмим дивом світу». Її стіни прикрашав декоративний бурштин. Загалом, для оформлення інтер’єру замку були запрошені різні митці. Ян Антоні Коксі розписував стіни та стелі. Створені ним фрески в Порцеляновій кімнаті – відверта пропаганда правління Фрідріха I.
Коли Фрідріх I помер у 1713 році, спадкоємцем став його син, Фрідріх Вільгельм I. Його плани будівництва були менш амбітними, хоча він подбав про належне обслуговування будівлі. У 1740 році престол перейняв син Фрідріха Вільгельма I – Фрідріх II (Фрідріх Великий). Він завершив будівництво конюшень та розпочав роботу над східним крилом. Екстер’єр палацу мав доволі просте оздоблення, що не скажеш про його внутрішню частину, багату на живопис, скульптури, текстиль і дзеркала. Спадкоємець престолу, якого називали «старим Фріцом», відчув сильний зв’язок із кімнатами, які багато означали для його бабусі (Софії Шарлотти). Він облаштував замок у стилі рококо. Особливу увагу привертав верхній поверх із його Білим, Банкетним та Тронним залами, а ще Золотою галереєю. А втім, Фрідріх II не знайшов бажаного спокою в Шарлоттенбургу, тому почав розширювати палаци в Потсдамі.
У 1786 році Фрідріха II змінив його племінник, Фрідріх Вільгельм II, який перетворив 5 кімнат на першому поверсі східного крила на свої літні квартири, а частину верхнього поверху – на Зимові палати. Палацовий театр був доданий у 1791 році за планами Карла Готхарда Лангханса. Фрідріх Вільгельм III, син Фрідріха Вільгельма II, вступив на престол у 1797 році і правив разом зі своєю дружиною, Луїзою Мекленбург-Стреліцькою, протягом 43 років. Пара ініціювала будівництво класицистичного Нового павільйону. У 1804 році мешканцем замку став Наполеон I Бонапарт, який розмістив у ньому свій штаб. З 1840 по 1861 рік Пруссією правив Фрідріх Вільгельм IV, він проживав на верхньому поверсі центральної будівлі палацу та розпорядився оформити кімнати для себе й дружини в стилі пізнього класицизму та неорококо. Після смерті Фрідріха Вільгельма IV єдиним королівським резидентом палацу був Фрідріх III, який правив 99 днів у 1888 році. Тоді востаннє палац слугував резиденцією королів.
Руйнування та реконструкція
Після того, як прусська королівська родина переїхала, замок відкрили для публіки. Водночас кімнати використовувалися для практичних цілей, наприклад, як меблевий магазин. Під час Першої світової війни тут розміщувався шпиталь для інвалідів.
Палац сильно постраждав у роки Другої світової війни. Купол впав, а частини головного будинку та оранжереї згоріли. Завдяки зусиллям Маргарет Кюн, директора Державних палаців і садів, його вдалося врятувати від знесення і навіть перебудувати до колишнього стану. Вже до 1957 року замок реконструювали. Відділ замкового садівництва також відновив палацовий зелений простір, але не на історично первісній основі. У 2004–2006 роках Шарлоттенбург слугував тимчасовою резиденцією федерального президента Німеччини, поки ремонтували замок Бельвю.
Розкішний сад
Сад замку був спроєктований у 1697 році в стилі бароко Симеоном Ґодо, на якого вплинув Андре Ленотр, дизайнер версальських садів. Дизайн Ґодо складався з геометричних візерунків з алеями та ровами, які відокремлювали сад від його природного оточення. Софія Шарлотта часто подорожувала водою на яхтах від Шарлоттенбурга до інших місць Берліна. Крім того, у саду періодично проводилися гламурні вечірки з музикою, танцями та феєрверками. У вільний час Софія Шарлотта любила гуляти поміж квітів із другом-філософом Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем і роздумувати над сенсом життя. До слова, королева була надзвичайно освіченою жінкою.
У 1787 році королівський садівник Георг Штайнер перепланував сад в англійському ландшафтному стилі для Фрідріха Вільгельма II. Після Другої світової війни центр саду було відновлено в стилі бароко, а ще вдалося облаштувати нові території, наприклад дитячий майданчик.
Популярна туристична локація
У XXI столітті колишня резиденція королів – одна з найважливіших визначних пам’яток німецької столиці. Замок пропонує до огляду зали, обставлені точно так само, як за часів проживання правителів. Мешканці Берліна й туристи прибувають сюди, аби ознайомитися з розкішними апартаментами й першокласними колекціями мистецтва. Чи не основні кімнати в замку – порцеляновий кабінет, палацова каплиця та спальня Фрідріха I. Неподалік від палацу розташовані відомі берлінські музеї, як-от Berggruen Museum, де зберігається одна з найважливіших у світі колекцій класичного сучасного мистецтва.
Підсумовуючи, Шарлоттенбург є однією з небагатьох пам’яток Берліна, які все ще відображають колишню велич Гогенцоллернів, які правили регіоном із 1415 по 1918 роки. Спочатку палац був лише скромним літнім місцем відпочинку, але перетворився на вишуканий маєток у стилі бароко з приватними апартаментами, залами для гостей, колекціями дорогоцінної порцеляни та картин французьких майстрів XVIII століття. Місцеві жителі Берліна й туристи мають унікальну можливість – милуватися історичною будівлею й гуляти в красивому саду, роздумуючи про минулу епоху. Щороку взимку біля замку проходить популярний різдвяний ярмарок.
