Завдяки інноваціям, починаючи від димових і світлових сигналів до листів і телеграм, протягом історії людства не бракувало рішень для встановлення зв’язку на великих відстанях. Однак поява телефону уможливила пряме спілкування в реальному часі. Докладніше про історію винаходу та те, як він з’явився в німецькій столиці, читайте далі на berlinfuture.
Хто створив перший телефон?
Уродженець Шотландії Александер Грем Белл розробив перший у світі робочий телефон, отримавши на нього патент у США 7 березня 1876 року. Що цікаво, бажання досліджувати все, що пов’язано зі слухом, у Белла спричинене глухотою його матері та дружини, а також проблемами з мовленням батька, дідуся й дядька. Завдяки плідній праці та геніальності Белла роки експериментів з акустикою та людським голосом завершилися визначним винаходом, який змінив світ.
Кмітливість Белл виявив ще в дитинстві, коли у 12 років винайшов простий пристрій для лущення пшениці за допомогою щіток для цвяхів. Через 3 роки він покинув школу та переїхав до Лондона, насамперед для того, щоби жити окремо від владного батька й піклуватися про дідуся, який сприяв його розумовому розвитку. Певний період Белл викладав ораторське мистецтво й музику, а у вільний час експериментував з електрикою для передавання звуку. Недовго хлопець навчався в шотландському Единбурзькому університеті, де опановував анатомію та фізіологію.
Акустикою Александер особливо зацікавився, коли намагався винайти спосіб для покращення слуху мами. Батько Белла – видатний оратор – заохочував інтерес свого сина до цієї тематики. Після того як молодший та старший брати Белла померли від туберкульозу, разом із батьками 23-річний Александер переїхав у більш здоровий клімат – Канаду. У 1882 році він став громадянином США. У Північній Америці Белл присвятив життя допомозі глухим людям, заохочуючи логопедію та читання з губ замість мови жестів, хоча й тепер його деякі висловлювання про таких людей вважаються суперечливими та навіть образливими.
Шотландець викладав систему видимого мовлення, паралельно займаючись дослідженням звуку. Батьки двох глухих учнів Белла стали спонсорами його наукових пошуків. Приблизно із середини XIX століття зв’язок на відстанях здійснювався за допомогою електричного телеграфу, який дозволяв передавати текстові повідомлення дротом швидше, ніж надсилати листи. Телеграф використовував електричний струм для переміщення магнітних стрілок, щоби надсилати коди, які розшифровував досвідчений оператор. Белл обрав собі за мету зробити звичайну телеграфію більш складною, аби передавати кілька повідомлень одночасно.
Белл не мав достатніх технічних знань для розвитку своєї ідеї, але випадкова зустріч із розумним 20-річним інженером-електриком Томасом Ватсоном змінила все. У 1875 році пара разом працювала в Бостоні над акустичним телеграфом і телефоном. А вже 14 лютого 1876 року адвокат Белла подав заявку на отримання патенту у відомстві США, хоча й готового телефону ще не було. Що цікаво, того ж дня інший винахідник, який працював над акустичним телеграфом, американець Ілайша Грей, подав заявку на аналогічний патент. Щоправда, він використовував для передавання звуку воду. У нього також не було робочого телефону. А втім, Белл отримав патент першим. У травні 1876 року на міжнародному ярмарку The Philadelphia Centennial Exhibition винахідник успішно продемонстрував свій прототип телефону й довів, що він надійно працює.
Поява в Берліні телефонної мережі
1 квітня 1881 року в Берліні почала працювати перша в історії Німеччини телефонна мережа. До того часу вже майже кожне велике місто США мало свою мережу. Перший телефонний довідник Берліна, який був опублікований через 3 місяці, містив 200 з’єднань, а до 1885 року ця цифра зросла до 4300. Крім компаній, банків, фондових бірж і готелів, телефоном володіли лише деякі заможні громадяни через його дорогу вартість.
З 1889 року абонентів з’єднували вручну працівниці телефонної станції. Цю роботу доручали переважно дівчатам, оскільки вважалося, що вищі голоси легше зрозуміти через низьку якість ліній. До того ж для багатьох абонентів жіночий голос здавався заспокійливим. У 1889 році Алмон Стровгер винайшов «перемикач Стровгера», заклавши в такий спосіб технічну основу для автоматичного направлення виклику. Через 19 років у німецькому місті Гільдесгаймі почала працювати перша в Європі телефонна станція з технологією набору номера. Це означає, що абоненти могли дзвонити самі, без допомоги працівниць телефонної станції.
У 1923 році запрацювала перша в Німеччині система прямого телефонного зв’язку, зокрема в баварському місті Вельгаймі. У 1913 році світ побачив поворотний циферблат, за допомогою якого можна було легко набирати номери. Його запатентувала німецька електротехнічна компанія Siemens & Halske. До слова, ця фірма виробляла обладнання для світу телекомунікацій і була рушієм технічних інновацій. Берлін швидко став центром для цього піонерського промислового сектору й електротехнічної промисловості. У 1955 році Німеччина вперше зателефонувала іншій країні. Остання ручна телефонна станція в Німеччині закрилася в 1966 році.
Телефонні будки
У 1881 році в Берліні, коли запрацювала телефонна мережа, з’явився перший телефонний кіоск. Тоді німецькі телефонні будки були жовто-блакитними, а в 1934 році стали червоними. Після Другої світової війни жовтий колір став обов’язковим як у Західній, так і Східній Німеччині. Біля будок вишиковувалися в чергу всі ті, хто не міг собі дозволити власну телефонну лінію, або ж ті, хто хотів зателефонувати з вулиці додому чи кудись далеко. Користувач повинен був вставляти в слот монету за монетою, щоби запобігти зникненню зв’язку зі своїм родичем чи другом.
У 1999 році в Німеччині налічувалося приблизно 170 000 телефонних будок. Останню жовту телефонну будку в Баварії прибрали у 2019 році. У січні 2023-го компанія Deutsche Telekom вивела з експлуатації всі німецькі телефонні будки, оскільки вони не мали економічної вигоди.
Перехід на кнопки
До 1950 року половина німецької радіомовної галузі та більшість електротехнічних промислових об’єктів розташовувалися в Берліні. Німецька столиця стала лідером країни в шести секторах: телеграфії, телефонії, радіозв’язку, радіомовленні, аудіотехніці й телебаченні.
Вже до середини 1980-х років у Західній Німеччині переважав кнопковий телефон, замінивши поворотний циферблат. Електронна система виявилася швидшою та надійнішою за електромеханічний поворотний циферблат. Крім того, полегшила спілкування поява безкабельних телефонів. Перші з них надійшли в продаж у Німеччині в 1984 році. Лише роком раніше Motorola випустила перший комерційний мобільний телефон. Він важив трохи менше ніж 800 грамів і сягав 33 сантиметри завдовжки, а тому не міг поміститися у звичайну кишеню. Ґаджет розряджався лише через пів години використання і дуже дорого коштував. А вже в 1996 році був запущений перший мобільний телефон із веббраузером – Nokia Communicator 9000. Комунікатор можна було використовувати для перегляду вебсторінок, надсилання факсів, електронних листів і текстових повідомлень.
