Дайте відповідь на питання. Чи складно вам уявити собі давнє, середньовічне чи сучасне місто без доріг? А чи можете візуалізувати собі Берлін без Мюлендамм – головної магістралі району Мітте та частини федеральної магістралі №1? Значення цього історичного, а тепер і сучасного інноваційного шляху для руху транспорту поважне. Детальніше про назву, історію й причини виникнення Мюлендамм розповість видання berlinfuture.
Про місце розташування мосту
Як зазначає видання berlingeschichte.de, свою назву автомагістраль Мюлендамм отримала завдяки виникненню мостового переходу через річку Шпрее, який мав таку ж назву. Назва ж мостового переходу походить від слів “шліфувати”, “терти”, “перетирати”. І, можливо, тут мається на увазі, що поряд знаходилися численні млини, які виробляли борошно. Про це далі.
Міст виник не на пустому місці. Він є важливим переходом між південним і північним берегом річки. Також це місце, де Варшавсько-Берлінська льодовикова долина або долина річки Шпрее має найбільше звуження, отже саме тут виникли міста Берлін та Кельн. А тому цей мостовий перехід був конкурентом іншим переходам, таким як Шпандау та Кепенік.
В той же час сьогоднішні дослідження вчених говорять, що сучасний міст Мюлендамм не міг бути в найвужчому місці річки Шпрее. Ця точка на висоті 160 метрів знаходиться навпроти набагато вужчої точки на висоті 80 метрів у сьогоднішньому Ратхаусбрюкке. Також в цьому місці річка мала круті береги висотою 3 метри і глибину 2 метри. Відповідно, вбрід її не було можливості переходити.
Про конструкцію мосту
На початку це була просто переправа у вигляді мосту. Відповідно, шлюзу не було. Але під час наступного ремонту мосту в пізніші століття його було вирішено розширити, а тому тут з часом виникла дамба для виробництва гідроенергії, що дозволяла працювати млинам. Також це дало змогу підняти рівень води на 1,7 метра і сприяло можливості руху по річці великим кораблям. Це удосконалення активізувало розвиток торгівлі в місті.
Важливою особливістю Мюлендамму та річки Шпрее було те, що тут береги цієї водойми щороку спричиняли чимало повеней. Лише в 14 ст. технології допомогли німецьким інженерам спорудити такий захист від води, що дозволяв її стримувати.
Протягом сотень років існування Мюлендамму понад 40 тис. дерев (переважно сосни та дуби) були вбиті у вигляді паль в русло річки Шпрее, щоб перегородити водойму і побудувати перехід через неї. Таким чином дерево було вбито у дно на площі тридцяти-сорока квадратних метрів. Крім дерев’яних конструкцій, міст утримували великі камені, вапняк Рюдерсдорф і гранітні брили. Тобто, фундамент складався з різних матеріалів. А власне дамба була збудована з міцних колод, які були покладені поперек річки, і пакворків, на яких висіли обтяжені камінням фашини, що обв’язувались березою та вербою.
Отже, завдяки цьому проєкту виникла найстаріша переправа через цю річку з часу виникнення поселень Берлін та Кельн (останнє – це місто, що в середньовіччі існувало поряд з Берліном, але з часом було поглинуте ним).
Використання мосту
Мюлендамм служив дамбою для водяних млинів, які діяли з 1220 року. Зокрема, документи свідчать, що тут працювало 6 зернових, валяльних і різальних млинів по обох берегах річки. Також існували лісопильні заводи, які працювали завдяки енергії річки. Лише її середина була вільною для проходу кораблів. Продукти млинарства продавалися в дерев’яних магазинчиках прямо біля мосту. Наявність мосту та присутність кораблів давали можливість збудувати вздовж берегів річки та на мосту приміщення для зберігання різних припасів. Їх звели за планами Йоганна Арнольда Нерінга і назвали Mühlenkolonnaden. Зверху, над приміщеннями складів, розташовувались житла купців, а пізніше зал для зустрічей (1693 р.), біржа (з 1739 р.). Що тут продавалося крім борошна, запитаєте ви. В наявності були бавовняні та шкарпеткові товари, кондитерські, палітурні, галантерейні товари, одяг.
У 1572 році міська рада Берліна вирішила провести водогін, а тому для цього використала Мюлендамм. Конструкція з труб була дерев’яною в своїй основі. А воду набирали через канал млинів. Водогін приніс воду в міські двори і це була значна інновація, як на кінець 16 ст. Але він був зруйнований в часи Тридцятилітньої війни 1618-1648 рр.
В 1850 р. на мосту було зведено споруду, що нагадувала замок чи млин з вежами і зубцями. На кінець 1893 р. вона була перетворена на резиденцію Муніципального ощадного банку.
В 1886 р. від ринку Кельн до Мюлендамму було проведено колію для вагонів кінного трамваю.
Зміни на мосту в кінці ХІХ ст.
В 1888 р. було збудовано 110-метровий шлюз на Мюлендаммі. Для цього русло річки декілька разів поглибили, міст перепроєктували. Млини почали заважати руху суден, а тому вони з 1892 р. припинили свою роботу і їх знесли. Також на місці дерев’яного мосту встановили залізну конструкцію. А поряд звели ще декілька додаткових мостів для перетину каналу та шлюзу. Загалом міст отримав 7 залізних конструкцій. Сюди ж належать автомобільні мости Фішербрюкке та Мюлендамбрюкке. А міст Мюлендамм став широким (15 метрів), що дозволяло вільно рухатися вагонам трамваю, який на той час здобував все більшу прихильність берлінців. Пішоходи теж отримали чимало простору для руху. З обох сторін дороги вони мали тротуари по 8,5 метра шириною. Новий міст було урочисто відкрито в червні 1894 року.
Мюлендамм в ХХ ст.
В 30-ті роки ХХ ст. Німеччина готувалася прийняти Олімпійські ігри. Для цього в 1936-1940 рр. Мюлендамм було знову реконструйовано. Будівля Мюлендамм, дамба, а також палац Ефраїма на розі Постштрассе зникли. Далі почалася ІІ світова війна і роботи фактично були припиненні. Але все ж до кінця війни на місці Мюлендамму було встановлено два мости зі сталевих ферм, кожен довжиною 35 метрів і шириною 11 метрів. Але їх підірвали німецькі війська, щоб сповільнити наступ більшовиків.
Війна завершилася. І нова берлінська влада реконструювала сталеві мости Мюлендамму (вони просто витягнули з річки те, що від них залишилося і спробували їх відновити). В 60-х рр. відбувся наступний етап реконструкції. В 1966-1968 рр. тут виріс трипролітний бетонний міст без прикрас. Він мав 42,2 метра ширини, а також 10-метрові тротуари, декілька смуг, кабелі живлення. На час завершення – це був найбільший автомобільний та найінноваційніший міст в світі.
В 1989 р. Берлінська стіна впала. Влада в місті була об’єднана в руках демократично обраного міського органу. Саме він продовжував проводити регулярні тести на стійкість берлінських мостів. В 2018 р. було виявлено деякі незначні пошкодження в мості Мюлендамм. Було вирішено, що ремонт не вирішить проблему, а лише подовжить її. Крім цього, планувалося тут збудувати інноваційну трамвайну лінію, а тому на мості варто було б усунути всі пошкодження. Саме тому в 2019 р. було оголошено конкурс на будівництво нового мосту. Перемогу в 2021 р. святкувало Копенгагенське бюро планування COBE та німецьке інженерне бюро Arup. Будівництво мало коштувати 44 млн євро. Старий міст не планували закривати, адже автострада Мюлендамм є важливою транспортною артерією в центрі Берліна (72 000 транспортних засобів на день). Завершення будівництва заплановано 2028 р.
